9 причин не брати участі в діяльності громадських організацій

Спілкуючись із суспільно-активними людьми, відвідуючи різноманітні зібрання, тренінги, навчальні заходи громадських організацій, часто доводиться чути про те, чому люди стають активістами громадського сектору або долучаються до окремих соціальних проектів. Причини називаються різні — від бажання втілити в життя свою ідею до банальної нестачі спілкування.

Однак питання про те, чому все-таки більшість українців не є членами громадських організацій, піднімається нечасто. Суспільна репортерка ГУРТа в Миколаєві, Катерина Деменнікова, поцікавилась у пересічних мешканців рідного міста, чому вони не беруть участі в діяльності громадських організацій. Окрім браку часу та ентузіазму, миколаївці називали такі причини як недовіра до їхньої діяльності та небажання працювати безоплатно. Дехто період громадської активності пов’язує лише зі студентськими роками.

Ігор, спортсмен: «Як правило, не долучаюсь до акцій, в яких не відчуваю щирого бажання організаторів надати реальну допомогу суспільству. Для таких метою є реклама, підняття власного авторитету, а допомога суспільству — на останньому місці. Мою бездіяльність це не виправдовує, але такі вже маю переконання».

Тетяна, журналістка: «Подібна діяльність завжди асоціювалася в мене з ініціативністю. Ти маєш ідею, проект, шукаєш людей, збираєш волонтерів для його втілення, знаходиш спонсорів (якщо треба), певним чином піариш свою акцію, щоб залучити людей, для яких вона і організована, і т.д. Як на мене, для цього треба бути дуже комунікативним, енергійним, сповненим ентузіазму, мати неабиякі організаторські здібності. Це велика відповідальність, і така робота зазвичай не оплачується. А на одному ентузіазмі довго не протягнеш. Думаю, в людини або є енергія і схильність до цього і їй це подобається, або немає, і тоді вона обирає інший вид діяльності».

Олександр, програміст: «Напевно, бракує сміливості та громадянської свідомості. А іноді й часу». 

Вікторія, студентка: «Не беру участі, по-перше, тому що дуже мало вільного часу, а, по-друге, ця робота не завжди викликає інтерес, часто дії виглядають необґрунтованими».

Олег, музикант: «Поки ще не доводилося брати в цьому участь. Може тому, що ніхто не запрошував досі. Якщо щось мене зацікавить, то можу й долучитись».

Максим, веб-розробник: «Мені, в принципі, подобається спілкування з людьми та усіляка активна діяльність. Але це буває так, напливами. Тому можу лише зрідка брати участь. Думаю, кожен обирає власний шлях. Когось це надихає, хтось менш платонічний. Особисто для мене є речі більш цікаві, і душа не завжди до цього лежить. Але коли щось прокидається, то можу й взяти участь».

Ганна, йогиня: «Під час навчання в школі, університеті відвідувала інтернат до Дня Святого Миколая, брала участь в організації Дня захисту дітей. Зараз немає часу та інтересу до подібної активності».

Сергій, мандрівник: «Я брав участь у діяльності громадських організацій, коли був студентом. Працював прес-секретарем і членом правління Миколаївського обласного клубу інтелектуальних ігор, брав участь у роботі Миколаївського обласного комітету молодіжних організацій і т.д. Але зараз відійшов від цього, з’явилися інші турботи. У мене чомусь склалося таке враження, що в діяльності громадських організацій більше бере участь студентська молодь».

Олександра, менеджер: «Зараз мало часу, робота все-таки. До того ж є момент бюрократії і всілякого такого, що мене страшенно відлякує. Та й інертність, куди ж без неї, банальна лінь».

Спілкувалася: Катерина Деменнікова

Редагування: Дарина Стремецька