Шевченківське бієнале «І голос твій, і пензель твій, і слово»

( до дня народження Т. Г. Шевченка)

Минають роки, змінюються часи, але щось залишається назавжди у віршах, творіннях образотворчого мистецтва, у пам’яті людської, що дбайливо передається майбутнім поколінням. Найвеличнішим сином України, її гордістю на всі часи є Тарас Шевченко – видатний український поет, прозаїк, драматург, художник, політичний і громадський діяч.

14 березня у Миколаївській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. О. Гмирьова з нагоди шевченківських днів відбувся вечір-посвята «І голос твій, і пензель твій, і слово», який відвідали студенти Інституту філології ЧДУ імені Петра Могили на чолі із к.філол.н., доцентом кафедри української філології, теорії та історії літератури В.М.Руссовою. Почесними гостями заходу були лауреати Шевченківської премії поет Д.Д.Кремінь та художник А.Д.Антонюк, голова Миколаївського обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» імені Т. Г. Шевченка І.Б.Марцінковський, к.філол.н., доц. Т.Д.Кремінь, письменниця Л.Я.Чижова.

Розпочинаючи свято, Дмитро Дмитрович Кремінь, говорячи про актуальність шевченкового слова, зазначив, що подібне дійство можна визначити, як «Шевченківське бієнале». Поет наголосив на тому, що, якби ми не поважали інші народи, не любили мови своїх сусідів, не можна віддавати свою землю.
В свою чергу, А.Д.Антонюк згадав ще одного лауреата – М.С.Вінграновського, як вони удвох робили шкільну стінну газету у м. Первомайську у середній школі №17: М. Вінграновський – редактором, А.Д. Антонюк – художником. Андрій Данилович сказав, що після закінчення навчання у нього був вибір, де працювати, – і він обрав м. Миколаїв. Звертаючись до учасників заходу, він наголосив, що іншої землі, ніж Україна, для українців на світі нема, Батьківщина у нас одна.

Цікавою була й розповідь Ігоря Богдановича Марцінковського про Миколаївську Шевченкіану – він ознайомив гостей з багатогранною працею щодо дослідження зв’язків поета з Миколаївщиною, що проводиться фахівцями Миколаївського обласного об”єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка. У 1905 р.. з відлигою, з полегшенням царського пресу на українство було створено це товариство.
Виявляється, Т. Г. Шевченко був присутній на Миколаївщині … своєю творчістю, на Вознесенщині читали його вірші в той час, як його самого уже було заслано до Оренбургу. В ті часи тільки за списки віршів Кобзаря, які коштували багато грошей, могли вбити людину. В Миколаєві вперше був виданий словничок Шевченківської мови – ось про все це розповів І.Б.Марцінковський.

Тарас Дмитрович Кремінь сказав, що Миколаївська земля дала багато лауреатів Шевченківської премії серед діячів культури – роботи художника А.Д. Антонюка обішли кілька разів круг світа, поезія Д. Д. Креміня обішла багато країн Європи і світу – це все додає Україні визнання. А на наших плечах лежить відповідальність за шану до України, тримається її незалежність.
Він запросив присутніх до відновленої пам’ятної дошки Кобзареві, що знаходиться на вулиці Шевченка, на покладання квітів, а також до продовження навчання в аспірантурі аби мати можливість проводити дослідження в галузі літератури.

У програмі заходу також пройшов заключний етап конкурсу читців «Звучить Кобзареве слово», що розпочався у ЧДУ імені Петра Могили та МДУ ім. В.Сухомлинського. Нагадаємо, що ЧДУ представляли першокурсниці М.Лозинська (147 гр.), Д.Яструб (146 гр.) та А.Луцька (146 гр.).
Шанувальникам безцінного таланту славетного сина України були запропоновані електронна презентація нових видань про життя і творчість Т. Г. Шевченка та виставка літератури з фонду бібліотеки.

На заході пролунали важливі слова: „Кожен народ має створити свого пророка – без цього народ не зможе виконати свою місію” – може, це і є відповіддю на запитання, а чому потрібно так багато уваги приділяти Т. Г. Шевченку.