Що показав Громадський проектор

Днями в Миколаєві пройшов фестиваль короткометражного кіно «Громадський проектор», який вже став традицією та «фішкою» для нашого міста.

Організаторами фестивалю виступили:

А інформаційна підтримка була надана:

Генеральний партнер фестивалю – Фонд Ігоря Янковського «Ініціатива заради майбутнього».

За два дні фестивалю глядачам було представлено 18 фільмів в 4 номінаціях: «Кращий ігровий фільм», «»Кращий документальний фільм, «Кращий анімаційний фільм», «Кращий зарубіжний фільм».

Також в рамках фестивалю відбувся концерт спеціальної музичної гості Айни Вільберг з Києва.

До колегії журі були запрошені: Ірма Вітовська, Євген Нищук, Пилип Іллєнко,
Антоніо Лукіч (український режисер-постановник, сценарист, автор фільму «Мої думки тихі»), Марися Нікітюк (українська сценаристка та режисера короткометражних та повнометражних фільмів, журналістка, театральний критик), – що свідчить про високий професійний рівень фестивалю.

Чим, скажімо, зручний короткий метр? А тим, що за короткий час можна показати проблему, не обов’язково доводячи до кінця її розв’язання, зазвичай в таких фільмах піднімаються гострі суспільні питання, які треба обмізкувати, також за короткий час можна передивитись багато таких фільмів, вони часто бувають гострі, смішні, а іноді навіть якісь неприємні (що також свідчить про небайдужість, які вони викликають).

Члени журі при врученні нагород відмітили, що це гарна знахідка для нашого міста – такий фестиваль і побажали організаторам розширення його меж і ширшого кола учасників, в т. числі з дальнього зарубіжжя.

Окрему премію від свого імені присудив мер нашого міста Олександр Сенкевич авторам фільму «Пуповина», який був показаний в перший день фестивалю.

Окремо хочеться торкнутися виступу запрошених музикантів. Треба віддати належне – співала виконавиця голосно, і іноді виникали асоціації з етніко-язичницьким стилем.
Правда, «слова» були не всі зрозумілі. Частина зала оцінила такий виступ і досиділа до кінця, після чого оплесками виразила своє прихильне ставлення до виконання. Але на якийсь час виконання здавалося не просто не зрозумілим (або зарозумілим), ай подекуди нудним, тому не дивно, що було не мало й таких, які не оцінили винаходу співачки і покидали зал. Відеозаставка для другого дня концерту складалася з якихось чи то ритуальних, чи танцювальних рухів. При цьому виконавиця тримала в руках білосніжний череп, який мав би символізувати чи нагадувати про що? Словом концерт теж запам’ятається.

Побажаємо успіхів в культурному розвитку нашому місту і країні.

Більше фото див. у фотогалереї