28 березня ввечері, як завжди, в бібліотеці ім М.Л. Кропівницького було людно. Навіть на підході до бібліотеки на сходинках побачила маленьку дитинку, мабуть вже тягнеться до знань та громадського життя.
Зал заповнювався молодими симпатичними сучасними хлопцями та дівчатами – зібрались обговорити, як все ж таки домогтися створення в місті велоінфраструктури.
Спочатку до молодої аудиторії звернулась Ольга Новохатська – інстпектор ГАЇ, вона нагадала, що потрібно дотримуватись правил дорожнього руху, краще мати на собі одяг зі світовідбиваючими елементами, а також вона попередила, що за кермом автотранспорту можуть бути водії у різному стані, тому підкреслила, що велосипедисти мають бути виключно обережними, уважними та дбати про свою безпеку.
Вона повідомила, що з 15 квітня входить в дію новий закон про правила дорожнього руху, але на запитання. чи є там щось окремо, щоб стосувалося саме велосипедистів, як це робиться в інших країнах, вимущена була відповісти негативно. Від себе Ольга Новохатська порекомендувала би задля безпеки велосипедистів на дорогах створити саме велодоріжки. Але зараз власником доріг є Укравтодор – тому всі питання по створенню таких доріжок потрібно направляти туди.
Як виявилось, за статистикою, Миколаївщина за останні роки не є негативним прикладом дорожньо-транпортних пригод – тому побажання місту та його мешканцям ще більше покращити показники безпеки на дорогах.
Потім слово взяв Антон Городецький («Велорух в Миколаєві»). По-перше 7-8 років тому він придбав велосипед, створив сайт – BikerWay.com, – де зібралася спільнота понад 4 тис. учасників, на сайті розміщуються новини, надається інформація про послуги велосипедистам, обговорюються пригоди. На форумі є теми стосовно правил дорожнього руху.
В Миколаєві стало гарною традицією проводити Євродень останніми вихідними травня. Проведення такого дня велосипедистами перетворилося на масовий рух. Останні роки ця пістрява колона супроводжується ГАЇ, виглядає яскравою та потужною. Велосипедисти Миколаєва здійснюють подорожі навіть на великі відстані – наприклад, до Криму, в інші міста.
Взагалі Миколаїв – ідеальне місто для велосипедного руху – поверхня пласка, вулиці широкі, деякі не загромаджені автотранспортом. Стосовно велопарковок: зараз вони є майже біля кожного супермаркету. Одним із перших відгукнувся магазин „33 м2”. Антон навіть сам замовляє конструкції велопарковок, а потім домовляється із магазинами про їх встановлення. Обіцяє першим, хто піде їм на зустріч щодо встановлення велопарковок, провести широчезну інформаційно-рекламну кампанію!
Із аудиторії лунали питання чи можливо в Миколаєві створити систему велопрокату, як це зроблено в багатьох містах Європи, чи доцільно підключати до цього руху страших школярів – на що пролунала відповідь: спочатку велодоріжки та безпека руху, потім -залучення школярів.
Ще прикре спостереження: як виявляється, ті, від кого залежить створення велодоріжок – а це служби, які відповідають за ремонт та реконструкцію доріг, – нічого не знають про потреби велосипедистів, подібні роботи не включаються в плани таких підприємств.
Маргарита Клименко та Калинчук Илля розповіли про велосипеди, як альтернативу іншому транспорту, як стиль життя, який в Європі все більше імплементується. Велосипедом можна дістатись до роботи, не витрачаючи час на стояння на зупинці, на дорогу до та від зупинки – таким чином можна зекономити час, бо ми не залежимо від міського транпорту, Їхати можна на невеликій швидкості, тому встигнути навіть насолодится погодою та свіжим повітрям.
Маючи дохід в середньому по 3,9 тис. євро європейці, тим не менше, пересаджуються на велосипеди, не хвилюючись про свій статус. Голандія – найбезпечніша країна в Європі для велосипедистів. Як це сталося?
Коли доходи у громадян стали підвищуватися, вони стали купувати бульше автомобілів, потім заради автомобілів почали навіть руйнувати деякі будинки для створення місць під автопарковки, ущільнився рух на дорогах, став все більше небезпечним, під колесами гинули люди, а тим більше, діти. Люди почали масові протестні рухи за безпеку на дорогах. А тут ще настала чергова енергетична криза, яка зупинила автомобілі, що вимагали все більше пального.
Створення велодоріжок гарно вписалось в заходи боротьби з енергетичною кризою. Рівень велоруху піднявся, почали проводити акції „Вихідні без автомобіля”. Добре те, що цей рух був підтриманий на національному та місцевому рівні там. де приймаються рішення.
Ось як про велосипедний рух розповів Антон Полоненко – учасник трьох велосипедних конгресів з 1993 р. В західних правилах дорожнього руху є поняття „велосипедна зона” та „пішохідно-велосипедна зона”. У нас такого взагалі нема. В Миколаєві можна було б створити хоча б пілотний проект до Соляних – до студентського містечка через пішохідний міст. За участі Антона Полоненка в місті Карлс-Рує була видана карта велодоріжок – вона має навіть більшу популярність, ніж очікувалось.
Для Миколаєва велосипедний рух має гарні перспективи і може сприяти навіть велосипедному туризму – а є і такий! Зараз велорух поширюється, стає все більш масовим, хоча в минулому вважалося, що велосипедами займаються якісь маргінали, неформальна молодь – тому і не придавали йому особливого значення.
Зараз в Україні існує Асоціація велосипедистів, рух „Велосипедом на роботу”.
А ось архітектор Олена Мазіна взялася, та й нанесла на карту можливі маршрути для велодоріжок. Вона пропонує використати для них вулиці, які мають трамвайний рух, то додати до них ще й велосипедний. Велодоріжка має бути не менш, як 1, 5 м. завширшки. Велосипедистам не просто пропонується рухатися вулицями з неактивним транспортом – але створити для них окремі доріжки.
Цікавим був виступ Роланда Байрозяна («Альтер-спорт і велокультура»), який розоповів про велокультуру, в жартівливій формі навів поради панянкам-велосипедисткам 1895 р. Сам він через велосипед (а у нього їх три) прийшов до громадського життя. Частиною велокультури вважає взаємодопомогу, відчуття згуртованості. Він нагадав про ще одну немаловажливу перевагу велосипедів – це тиша, з якою вони рухаються, а це, погодьтеся, в сучасному світі важливо!
Велосипедом люди рухаються навіть на великі дистанції, через Миколаїв також проліг маршрут велопробігу Пекін-Париж, найстаршому серед учасників – близько 80 років.
Тож рухаємось та „Let’s bike it!” – як пишуть голандці.