Вечір пам’яті народного художника України А.Д. Антонюка

21 травня 2013 р. у Миколаївській ОУНБ ім. О. Гмирьова відбувся вечір «Душа не знає часу», присвячений пам’яті народного художника України А.Д. Антонюка.

Народився Андрій Данилович 13 жовтня 1941 р. в Богополі, нині Первомайськ, що на Миколаївщині. Серед сімей, де майбутній художник зростав, тільки родина Антонюків була українською, решта – єврейські, тож не міг молодий Антонюк уникнути впливу єврейського середовища. А навчався він в Первомайській школі №17, товаришував із Миколою Вінграновським (обидва стали всесвітньо відомими шістдесятниками, лауреатами Державної премії України імені Т.Г.Шевченка), освіту художника здобув в Одеському художньому училищі ім. М. Грекова. Був одружений впродож 50 років із Оленою Червоненко, теж художницею, але яка весь час перебувала ніби в тіні свого видатного чоловіка.

У заході взяли участь колеги та друзі митця, які поділилися своїми спогадами про нього. Почесним гостем вечора став син художника Д.А. Антонюк. Директор Миколаївської дитячої художньої школи Є.І. Кручиніна та завідуюча кафедрою дизайну Миколаївської філії Київського національного університету культури та мистецтв, кандидат мистецтвознавства Н.В. Сапак познайомили присутніх з особливостями живопису А.Д. Антонюка. На вечорі також виступив голова обласної організації Національної спілки письменників України, поет Д.Д. Кремінь, якого з художником пов’язували многолітні дружні стосунки.

Ось як про свого батька висловлюється Данило Андрійович Антонюк: „Він був ніби стержень, як магніт, який притягував все позитивне, він мав здатність пов”язувати людей ”. А поет Д.Д. Кремінь розповів, що з художником його пов”язувала глибока мистецька дружба, „Він – уособлення українського духу, але не хутірського, а космічного, аж до космополітизму”. На полотнах Антонюка – персонажі і Сервантеса, і Шолома Алейхема, і українська мрія – садок вишневий коло хати, і чорноморські козаки, і Шевченко в казематах.

Художник Андрій Антонюк відомий у світі своїми виставками, а картин він створив понад 1000, вони прикрашают виставкові зали в різних країнах світу. „Приміть картини мої, як моїх дітей. Моя біографія – це мої картини” – ось так про свою спадщину висловлювався сам художник. Як художник він мав свій неповторний стиль, який є впізнаваним на будь-якій картині.

Євгенія Іванівна Кручиніна розповідає про Антонюка та його творчість: „Ми вперше зустрілися при організації однієї із виставок, так із першого знайомства із ним я зрозуміла, якою він є небайдужою людиною. Щодо його стилю – його трудно визначити однозначно, тут, скоріше, якийсь сінтез ідей – і язичницькі, і християнські, і модерні”. Багато робіт він присвятив українським народним святам, сам же він народився на Покров Пресвятої Богородиці. Картини його, ніби, безтілесні, легкі, повітряні, він втілив все найкраще, що є в українському живопису, він є зрозумілим будь-якій людині.

Н. Сапак – завідувач кафедрою Миколаївської філії КНУКіМ – поділилася своїми спогадами, як молодому художнику доводилось відстоювати своє право на самовизначення, і це право він відстоював все своє творче життя. На своїх картинах він часто зображує свій образ – від маленького світловолосого
хлопчика до зрілого чоловіка, і цей образ є, ніби, ланкою, що пов”язує всю його творчість. Як людина, він був відкритим до всіх, був і ранимий, як багато творчих людей.

Відома художниця Серафіма Сінкевич також поділилася своїми спогадами: „Ми були сусідами. Були часи, коли влада любила художників, в будинок художників запросили 16 сімей – членів Спілки художників, зараз нас залишилось тільки двоє”. Хіба можна порівнювати художників – хто краще? Вони всі різні, як квіти, хіба можна сказати яка квітка краще? В його картинах головне – це колір плюс тематика особлива. Як людина він був цікавий до всього, і дуже обурювався, коли хтось розпоряджався його життям, його творчістю.

Серед гостей заходу були також к.філол.н., доцент Т.Д.Кремінь, письменниця Л.Я.Чижова, журналіст Т.І.Даниленко та інші митці, краєзнавці, мистецтвознавці та друзі Майстра, cтуденти 146-147 гр. Інституту філології ЧДУ імені Петра Могили на чолі із к.філол.н., доцентом кафедри української філології, теорії та історії літератури В.М.Руссовою.

Першокурсниці М.Лозинська та О.Костік розповідали вірші, що були написані миколаївськими поетами на честь А.Д.Антонюка: «Учителю, хто ми?» Д.Д.Кременя та «Виставка А.Антонюка» В.П.Бойченка.

На вечорі прозвучала «Колискова» на слова М.С.Вінграновського (який був другом А.Д.Антонюка) у виконанні Г.Я.Уліцької.

До уваги присутніх були запропоновані книжкова виставка «Творить, благословляя землю и людей» та експозиція «Парад юных талантов», де представлені роботи учнів Миколаївської дитячої художньої школи.