Чи працює закон про доступ до публічної інформації?

19 червня в Миколаєві відбувся показ та обговорення документального фільму-альманаху «Відкритий доступ».Фільм створено за ініціативи ГО “Центр UA” (Партнерство Новий Громадянин).

Показ цього фільму має свою окрему історію і в Донецьку, і в Одесі. А Миколаїв, за словами організаторів показу, в цьому сенсі, переміг: двічі відмовляли організаторам заходу у його проведенні , посилаючись на різні технічні або організаційні причини. Нарешті, приміщення для показу фільму надав „Рівер-отель” – комфортну з вишуканими стільцями та сучасним обладнанням конференц-залу.
Фільм-альманах складається з 5 новел: “Межигір’я” (автор – Володимир Тихій), “Афганець” (автор – Дмитро Коновалов), “Школа” (автор – Сергій Андрушко), “Дім з химерами” (автор – Жанна Довгич), “У кутку” (автор – Дмитро Тяжлов).

Події зображені в альманасі розгортаються після вступу в дію Закону України «Про доступ до публічної інформації», за ухвалення закону впродовж кількох років боролися громадські організації, журналісти та експерти.
«Відкритий доступ» – це хроніки становлення громадянського суспільства, але також історії з життя самих героїв. Вони живуть у різних регіонах України, їх цінності та переконання різняться, вони не знайомі одне з одним, єдине, що їх об’єднує – активна громадянська позиція.

Не всім героям фільму вдалося домогтися справедливсоті та допоомоги від представників державних органів, як. наприклад, афганцю, який на запит про його просування в черзі на квартиру, отримав просто відписку, що його черга ще не підійшла. Врешті-решт вояки вирішили забезпечити себе житлом самостійно – будувати із підручних матеріалів, тобто афганцям не доппомогли навіть матеріалами.

В сюжеті „Школа” громада намагалась вирішити питання безпеки для дітей. яким доводиться діставатись школи небезпечним шляхом, а також зберегти школи, які потрапили під „оптимізацію”, від закриття – на 1 вересня діти, світково вдягнуті і з квітами, стикнулися із зачиненими дверима, довелось повертатись ні з чим. Школи в селі „оптимізували” – закрили, дітям надали шкільний автобус.

Найоптимістичнішим віявився сюжет “У кутку”, він, до речі, і найбільше сподобався аудиторії. Селяни під керівництвом однієї мешканки. яка взяла на себе кропітку роботу по листуванню із владою, домоглися повернення автобусного маршруту у своє стареньке село.

В дискусії взяли участь:-
– Наталя Соколенко, журналістка, учасниця руху «Стоп Цензурі!»;
– Олег Рибачук, громадський діяч, Голова ГО «Центр ЮЕЙ»;
- Андрій Куликов, телеведучий;
– Аліса Рубан, керівник напрямку доступу до публічної інформації ГО «Центр UA”
та всі активні мешканці м. Миколаєва. які є небайд4жими до долі своєї країни, влади та своєї особисто.

Ось які думки були висловлені в ході дискусії:
Не завжди у журналістів є можливість цікавитись всіма проблемами. але тиск з боку аудиторії, суспільсва, як на владу, так, навіть, на журналістів має свій сенс – проблеми починають вивчатись, вирішуватись. А ще слід пам”ятати, що знання – велика сила, потрібно добре вчитись, здобувати освіту, щоб розуміти до кого звертатись та як складати запити.
А ще було б добре, якщо влада була не тільки відповідальна, бо відповіді вона все ж надає, а ще й підзвітна громаді, аби не допускати привласнення суспільної власності та запобігати іншим зловживанням.