Той, хто співає

Літературна вітальня на Потьомкінській

Той, хто співаєНещодавно до Миколаєва увірвалося гаряче літо – час довгоочікуваного відпочинку від повсякденних турбот на теплому піску біля моря. Вражений яскравими розповідями колег про свої рекреації, «Нобелівський поетичний цикл» у Центральній бібліотеці ім. М. Кропивницького також вирішив піти у літню відпустку, щоб відновити свої сили для майбутніх цікавих літературних дійств у міському просторі.

Підводячи підсумки першого нобелівського сезону, слід згадати, що сім вечорів поезії, проведених з жовтня 2013 по травень 2014 року, спробували ввести миколаївців до суб’єктивного всесвіту першої пані польської поезії Віслави Шимборської, англо-американського інтелектуала Томаса Стернза Еліота, ніжного іспанця Хуана Рамона Хіменеса, іронічного німецького автора Гюнтера Грасса, закоханого в Індію «залізного» англійця Редьярда Кіплінга та зачарованого буттям росіянина Бориса Пастернака; можливо, уперше в місті зазвучали французи Сюллі-Прюдом та Сен-Жон Перс.

Разом з ними жителі міста мандрували старою Європою.
На завершення першого сезону на прихильників красного письменства очікує гарний подарунок – вечір «Я прийшов сюди, щоб співати…», присвячений творчості видатного чилійського поета Пабло Неруди.
Цією зустріччю «Нобелівський поетичний цикл» відкриває для читачів латиноамериканський континент, величний у географічному та культурному сенсі.
Книголюби знають імена Габріели Містраль, Маріо Варгаса Льоси, Габріеля Гарсіа Маркеса, Октавіо Паса, Мігеля Астуріаса, що стали нобелівськими лауреатами, але чи не більш відомі ті письменники, які не отримали високої нагороди: бразильці Жуан Гімараїнш Роза та Жоржи Амаду, перуанець Хосе Марія Аргедас, мексиканець Карлос Фуентес, нікарагуанець Рубен Даріо, аргентинці Хорхе Луїс Борхес та Хуліо Кортасар.

Латиноамериканська література свідчить про сплав різних культур: автохтонного індіанського населення та білих завойовників, пантеїзму й християнства, усної народної творчості та традиції книжної.
Від часів Колумба й Магеллана це письменство орієнтується на здобутки європейської літератури, але дивовижно зберігає пам’ять про минуле і звертається до фольклорних витоків.

Літературознавці зазначають, що основою філософії та художнього методу письменників Латинської Америки є міфологічне мислення.
Якщо для європейця воно залишається архаїкою чи екзотикою з точки зору сучасної свідомості, то для аргентинця чи перуанця – живе і не менш сучасне, ніж цивілізоване.

Такий підхід спричинив у 1950-1970-х роках появу нового літературного напряму – «магічного реалізму», вираженого здебільшого у прозових текстах, хоча поезія материка також засвідчує міфологічне осмислення буття.
І Пабло Неруда, що читав з юності пророків французького символізму та модернізму, знайшов натхнення й теми для своєї творчості у рідних пейзажах, у яскравих метафоричних зорових, слухових, смакових образах явив магічне видіння Всесвіту, де фантастичне переплітається з дійсним, створив пісню любові до людства, до жінки, до Америки.

«Я тут не для того, щоб все залагодити. Я прийшов сюди, щоб співати, і щоб ти співав разом зі мною», – якось вустами свого ліричного героя сказав поет кожному читачеві планети.

Ви матимете чудову змогу співати й слухати про неперебутні людські цінності 18 червня о 16:00 у Центральній бібліотеці ім. М. Кропивницького.