Толерантність без кордонів

16 листопада у світі відзначається Міжнародний день толерантності, який був проголошений на 28 Генеральній конференції ЮНЕСКО в 1995 році. У Декларації принципів толерантності йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етнічної приналежності чи кольору шкіри. Толерантність передбачає «повагу, прийняття і правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу», «визнання того, що люди за своєю природою розрізняються за зовнішнім виглядом, становищем, мовою, поведінкою і цінностями, тому мають право жити в мирі та зберігати свою індивідуальність». Сьогодні надзвичайно важливою є міжнародна толерантність, яка виявляється між державами, народами, націями.

Поняття толерантності зустрічається ще в XVIII столітті. В епоху Просвітництва французький філософ і просвітник Вольтер писав: «Ваша думка для мене глибоко ворожа, але за ваше право її висловити я готовий віддати своє життя».

Україна стає більш відкритою для всього світу, а це вимагає готовності українського суспільства до сприйняття європейських цінностей, розуміння і поваги до різноманітності культур, поглядів і форм вираження і прояву людської індивідуальності.

Вже не перший рік Рада національних товариств Миколаївської області організовує до Міжнародного дня толерантності «Живу бібліотеку», де в ролі книжок виступають живі люди – представники етнічних громад краю. Вони розповідають читачам про історію і культуру свого народу, діляться історією свого життя, відповідають на запитання і просто спілкуються зі студентами та школярами, які прийшли в «Живу бібліотеку», щоб дізнатися щось нове і отримати цікаву інформацію, а ще можливість познайомитися з людьми різних національностей, що живуть на Миколаївщині. В цьому році ми не змінили нашій традиції і разом з Миколаївською обласною бібліотекою для дітей ім. В. Лягіна організували «Живу бібліотеку» для учнів 8 і 9 класів СШ №13. Її особливістю стала участь у ній ровесників школярів, представників національних громад, які не тільки спілкувалися з хлопцями й дівчатами, але й читали вірші рідною мовою. Бібліотекари, у свою чергу, підготували для всіх учасників цікаву пізнавальну інформацію про Міжнародний день толерантності і про принципи терпимості, закладені в культуру кожного народу. Так, наприклад, українці кажуть: «За терпіння дасть Бог спасіння», вірмени – «Якщо брат братові допоможе, вони гору на гору поставлять», німці – «Благородство не в крові, а в характері. Добре серце краще хорошої крові», араби – «Мир існує для людини, а людина – для миру», а індійці – «У людини, яка живе заради інших, навіть коротке життя буде сповнене щастям». А ще, відповідно до давньої китайської притчі, основою життя кожної родини, нації і народу, всього світу повинні стати любов, прощення і терпимість.

Результатом такого неформального спілкування дітей і дорослих, учнів і мудрих учителів, ровесників з ровесниками став живий інтерес хлопців і дівчат до такого ось незвичайного «читання», їх зацікавленість у пізнанні нового, і небажання покидати бібліотеку. Час, відведений на спілкування, минав, а школярі все ще сиділи за столиками, заглибившись у читання і жадібно поглинаючи інформацію «живих книжок». Розходитися не хотілося, тому ми всі разом склали квітку толерантності із семи яскравих різнокольорових пелюсток – символів найкращих людських якостей – і сфотографувалися на пам’ять. І побажали один одному миру, злагоди, добра, взаєморозуміння, справжньої дружби і сердечного тепла без кордонів і меж, щоб жити в гармонії і любові – тоді світ дійсно стане чудовим!

Ну а ось деякі відгуки дітей про «Живу бібліотеку»: «Я дізналася більше про особливості народів, їх традиції, мову, архітектурні й релігійні пам’ятки, видатних представників. Формат «Живої бібліотеки» об’єднує народи і допомагає прибрати кордони між нами»; «Раніше мені здавалося, що люди різних національностей зовсім відрізняються один від одного, але тепер я розумію, що ми всі схожі, живемо одним життям, зберігаючи свої національні особливості, не ображаючи інших»; «Я переконалася, що існує багато толерантних людей, які з гордістю та повагою розповідають про свою культуру і свій народ»; «Мені вдалося розвіяти свої стереотипи про азербайджанців»; «Жива бібліотека» підтвердила нашу думку, що всі люди, національності, віросповідання – рівні. Ми всі частина чогось цілого!»; «Дякую за такий формат, тому що в такій невимушеній атмосфері у нас була можливість відкрити для себе різноманітність культур і традицій різних народів»; «Мої враження – неймовірні! Таке живе спілкування з представниками різних національностей не замінять не фільми, ні розповіді будь-кого!».

Приємно читати такі відгуки, адже формат «Живої бібліотеки» надає можливість спілкуватися з тими, яких не зустрінеш кожен день і про яких, часом, у тебе упереджена або неоднозначна думка. Мета такого спілкування – допомогти позбавитися стереотипів і поглянути по-новому на людей, на світ і на тебе самого в ньому. Приємно, що наша мета була досягнута і найголовніше, що винесли школярі після «читання» – це те, що «всі ми – люди, і яка в тебе національність – абсолютно неважливо!».

А. Султанова