#Євробачення: Всі країни рівні. Всі країни різні?

Нарешті сталося: дозволили провести Євробачення.
Цього року, як і очікувалося, знову багато англомовних пісень типово «євробаченського стилю» – приємна співачка/співак виконують схожі одна на одну пісні. Залишається дивуватися: як серед них обирати найкращу, адже «яка різниця» – Кіпр, Хорватія, Молдова, Чехія, Польща, Швеція?

Приємно було відчути «різницю» у випадку Українського гурту: мало того, що нечастий гість Євробачення – етнічний стиль заворожує слухача, а ще й те, що виконавці зовсім не намагаються загравати з публікою, сподобатися – просто якісно співають і грають.

У зв’язку з виступом Українського гурту з’являється багато думок:
- цікава постановка – на невеличкому прямокутнику, який займає лише клаптик сцени, розгортається якесь магічне дійство – прикликання весни;
- майже язичницьке походження ідеї не викликає відчуття провини за відхід до природних явищ: в сучасному світі технологій згадування про природу – не такий вже й гріх;

- оригінальні асоціації виникають при спогляданні вправ з колами в руках співаків: коли вони на шиї – це нагадує скафандри астронавтів, коли вони створюють тло для голови – це нагадує німб, а за виразом одного з слухачів Радіо НВ – поєднання етніки із космосом;

- ще дещо: поміркувавши над тим, як наші могли пояснити зміст пісні іноземцям виникає підступна думка: а чому більше радіють з приводу цієї пісні іншомовні слухачі – через те, що сіється саме конопелечка ?

Не можна не згадати, як українці-єврофани понервували під час оголошення переможців першого півфіналу, коли Україну оголосили в останню чергу і при цьому було сказано, що оголошуються країни-переможниці в довільному порядку.

Тому пропозиція: для запобігання психологічного та й оціночного впливу черги оголошення країни натомість одразу висвітлювати весь список країн-переможниць одночасно на екран у вигляді, подібному хмари тегів аби вони рухалися і місця їх змінювалися б, як це відбувається при голосуванні після фіналу – тоді про окремі країни не буде складатися враження, що якась має пріоритет.

І ще одна пропозиція: якби більше країн більше зосереджувалися на своїй самобутності і пропонували свої культурні відмінності і співали пісні на Євробаченні своєю мовою – це було б доречно, цікаво і давало би країнам проявити себе з позитивного боку. Наразі, 24 мови рівноправно використовуються та визнані офіційними мовами Європейського Союзу. Так чому б на пісенному конкурсі не використати європейські цінності – культурне різноманіття?

Не можна також не згадати деякі яскраві враження від переглянутого – це, в першу чергу, роботу режисерів, постановників, художників сцени – які неймовірна картинки вони створювали для глядача – респект!

Шикарним здався виступ Албанії – тут було все – і красива виконавиця, і самобутня пісня, і сценічні спецефекти – вау ефект вдався! Подібне захопливе враження створилося від виступу Латвії, яка створила на сцені образ типу «хозяйки медной гори» з неймовірними візерунками на задньому тлі, але не зрозуміло, як це відображає тему пісні.

З точки зору вокальної, звичайно, Мальта має сильні позиції. Гарне виконання у Португалії, але виконання своєю мовою, як це, зазвичай, робить Португалія, додало би ще б більше «смаку». Від Греції теж очікувалося б її характерного «хвилястого» виконання. Цікаво було слухати Австрію, Фінляндію, представника Балкан – Півнчну Македонію – хоча всі вони співали в різному стилі.

З приводу сказаного, трохи шкода Великобританію, адже їй все складніше бути самобутньою, адже всі співають її мовою.

Всі країни рівні, всі країни різні – і це добре. Хай доброго буде більше.
Попереду ще фінал – подивимось…

Більше фото див. у фотогалереї