Пам’ять Чорнобиля у кіно та літературі – зустріч з американською письменницею.

29 січня в Центральній бібліотеці ім. М.Л. Кропивницького відбулася зустріч з американською письменницею та кіномитцем Іриною Забитко «Відвідуючи Чорнобиль… 25 років потому».

Ірина Забитко – українка, яка народилася в Чикаґо.
Перший роман «Невмите небо» (THESKYUNWASHED), що присвячений жителям тридцяти кілометрової зони, які після евакуації знову повернулися до власних домівок, отримав низку престижних американських нагород (Barnes&NobleDiscoverGreatNewWritersBook, ABookSense ’76 PickSelection, aNewEnglandBooksellersAssociationDiscoverytitle).

Чому така тема? – письменницю зацікавило: а що змушує людей повертатись в небезпечну зону до своїх домівок? Про те, що люди повертаються, вона прочла статтю у газеті, сама написала оповідання на цю тему, яке потім переросло у роман. А ще захотілося написати роман про життя селян в порівнянні із життям людей в містах.

Чому така назва? – хотілося пов”язати роман із Шевченком, у якого є вірш з такою ж назвою, про цей вірш знають у Америці. Т.Г. Шевченко написав його у засланні, і у вірші, і у романі стає питання любови до рідної землі, мрія про повернення до своєї домівки.

В романі йдеться про вигадану сім”ю Петренків, що мешкають у селі неподалік атомної станції. Тобто роман – це історія життя Марусі та її сім”ї після Чорнобиьської трагедії.
На траві паслися вгодовані корови, що нагадували розсипане насіння – до вибуху жилось селянам непогано. Маруся вирішила повернутися.

У неї була сім”я , корова, собака, кіт і декілька курчаток; після вибуху нічого не залишилось. Приходив чоловік з рушницею для відстрілу здичавілих собак, поперджав, що залишатись в зоні небезпечно, а Маруся йому : „А чому ж ви одразу не попередили, що небезпечно?”.

Свій роман І. Забитко презентувала в США, Канаді, люди на зустрічах питали її, чи відвідувала вона ті місця – і письменниця вирішила зустрітися з героями свого роману, розповісти про них – так вона створила короткометражний фільм «Богоявлення у Чорнобилі» (EpiphanyatChornobyl), присвячений жителям Мертвої Зони навколишніх чорнобильських сіл. Фільм отримав низку нагород на різних кінофестивалях, на зустрічі він також був представлений публіці. Цей короткометражний фільм є ранньою версією того, що планується створити в майбутньому.

Вибух відбувся напередодні Пасхи, коли селяни вже напікли паски, приготувались до свята. Не дивлячись на небезпеку люди повертаються до своїх осель. Багато селян –це люди віруючі, вони відвідують храми, святять водичку, моляться і знають: вони звідси нікуди не поїдуть.

Ірина Забитко також подорожувала багатьма містами Японії, презентувала свої роботи, спілкувалась. Людям було цікаво послухати письменницю, оскільки тема трагедії вибуху атомної станції стала близькою і для японців; в розповідях людей багато паралелей, багато спільного.

.
Письменниця прочитала уривки з роману «Невмите небо» (TheSkyUnwashed), потім відповідала на питання. Вона сказала: „Дивно, що люди в інших країнах, таких як Америка, протестують, в Германії навіть лягають на рейки, аби не пропустити поїзди з радіактивним відходами, в Україні ж протестний рух ніби не існує.
Прикро, що уряди країн не переймаються проблемами екологічної безпеки та не хочуть піднімати такі питання, не охоче дають правдиву інформацію про екологічну ситуацію.

В Америці є партії зелених, які відстоюють права людей на безпечне екологічне середовище Сама я активістка, мене цікавлять екологічні проблеми по всьому світу, в тому числі проблема глобального потепління. Якщо стправа стосується бізнес-інтересів багатих і впливовоих людей, зупинити бескарний шкідливий вплив на навколишнє середовище дуже важко, тому можливостей у нас не так багато”.

Зі словами подяки за проведену зустріч до письменниці звернулася Любов Варюхіна – заступник директора Центральної бібліотеки ім. М.Л. Кропивницького, вона прокоментувала, що зустріч відбулася із такою формою громадської участі. як колективне читання – ця форма роботи в бібліотеках є однією із форм для залучення до бібліотек широкого кола відвідувачів.