ЯК ЗАХИСТИТИ СПАДЩИНУ ІНЖЕНЕРА ШУХОВА?

На міжнародній конференції «Інженерне мистецтво раннього модерну. Стратегії В.Шухова у проектуванні легких металевих конструкцій», що відбулася в жовтні в Мюнхені та Іннсбруку за підтримки
академій наук Німеччини, Австрії, Швейцарії, вчені з усього світу шукали шляхи збереження спадщини відомого вченого. Наскільки важливо захистити розроблені ним конструкції? Чи може стати туристичним об’єктом найдавніша в Україні миколаївська водонапірна вежа?Навіщо архітектурні об’єкти? Для туризму і… заробітку!Як зауважив у вступному слові професор Технічного університету Мюнхена Р.Бартель, потреба у збереженні об’єктів інженерного мистецтва В.Г.Шухова, чий вплив на розвиток науки і техніки у ХХ столітті є безперечним, визріла давно. Уявімо собі, що вчений, який запроектував тисячі об’єктів по всьому світу, в радянські часи був незаслужено обділений увагою, а по смерті – забутим. На його рахунку
– винайдення способу спалення рідкого палива, розрахунки першого в країні нафтопроводу, проекти водотрубних парових казанів, мостів, елеваторів, доменних печей, плавучих воріт сухих доків, які перевернули світ науки і техніки. Також він запроектував водонапірні вежі в Миколаєві, Черкасах, Білій Церкві, Фастові, Аджигольський маяк, котрі встановили за унікальними монтажними схемами.
Подібні революційні зміни в інженерній архітектурі відбулися далеко не на порожньому місці. Зокрема, у світі відомі такі споруди-предтечі, як: «кришталевий палац» К.Кульмана, мюнхенський хол, котрі і нині дивують своїми параметрами. Втім, геній В.Шухова, який добре засвоїв уроки попередників, полягав в іншому: маючи талант і досвід, він вийшов за рамці «чистої» теорії, наблизившись до статичних розрахунків, що дозволило йому побудувати гігантські споруди з мінімальним використанням металу. Подейкують, що йому заздрив навіть Г.Ейфель, вежа якого удесятеро важча за вітчизняний аналог В.Г.Шухова.
Директор Інституту архітектури Університету Іннсбрука Р.Грефе, який ініціював проведення цієї конференції, а наприкінці 1980-х першим у світі вирвав із забуття В.Г.Шухова, у 1990 році видав у Німеччині книжку «В.Г.Шухов (1853-1939). Искусство конструкции», згодом передруковану в Москві в перекладах М.Гаппоєва і О.Перчі. Вже тоді професор архітектури почав говорити не тільки про унікальність усіх об’єктів, але і необхідність розробки принципів їхнього збереження у зв’язку з руйнівними процесами, а також порятунку від вандалів. Зокрема, минулого року втрачено водонапірну вежу у Фастові, трохи раніше – одна з веж НіГРЕС на р. Ока поблизу Нижнього Новгорода. І цей список далеко не повний. Катастрофічна ситуація і з іншими металоконструкціями, запас міцності яких давно минув. Зокрема, 150-метрова Шаболовська радіовежа, котра впродовж багатьох років була гордістю СРСР, опинилася на межі руйнування внаслідок тривалої експлуатації та неефективних методів її збереження.

Р.Грефе знає, з якою пильністю охороняють подібні пам’ятки в усьому світі, тому запитував: чому Париж піклується про Ейфелеву вежу, Турін про Моле-Антонелліана, Брюссель про Атоміум, Мюнхен про Олімпійський стадіон? Невже ніхто не розуміє, що інженерні об’єкти Шухова, як і багато інших споруд, мусять стати туристичною Меккою, отже, бути використані не тільки для підтримки національного іміджу, але і заробітку? Для прикладу: квиток на Ейфелеву вежу досягає 13, до мюнхенського Олімпія-центру – 5, брюссельського Атоміум разом із міні-Європою – 22 євро. А ми що, гірші? Невже ми не можемо презентувати світові свої технічні дива?

Учені сполохані станом об’єктів Шухова

Тарас Кремінь Миколаїв – Мюнхен – Іннсбрук – Миколаїв
На фото: В.Ф.Шухов і Т.Д.Кремінь;
миколаївська вежа під час будівництва 1907 р. (публікується вперше

Весь текст: